Якщо ти мрієш почати працювати на позиції Junior QA – не роби моїх помилок. Прочитай цей текст і зроби краще, аніж я. Якщо Ви обираєте джунов – зверніть увагу на деякі страхи, котрі можуть бути у претендентів. Ну, і трохи гумору на серйозних сторінках цього сайту. Гоу.
Набір на курси тестувальників. Бекоштовно для людей з інвалідністю
Такий текст я побачила на сторінці іншої кураторки проекту - Юлії Ресенчук. Мила дівчина, котра опікується і людьми з інвалідністю. Так, я маю інвалідність і давно шукала роботу, котра дасть мені фінансове та емоційне задоволення. Я така уявила себе: сиджу на березі моря чи океану. На столику кава (якщо ранок) або келих вина( після обіду). А да… ще стоїть і ноут поряд. Я така потестила щось там. Мені кинули гроші на карту і я знову біля океану чи моря з кавою або вином. Не робота - мрія! Як же я помилялась. Впевнена, що цю сторінку читають не тільки ті, хто вже з’їв пуд солі в сфері ІТ, а і ті, хто хоче увійти в цю прогресивну сферу. Новачкам здається, що робота в ІТ, робота тестувальника – це свобода, дармова кава та пєченьки. Не завжди так. На той час я про це не здогадувалася, тому просто швиденько подала анкету і почала чекати запрошення на співбесіду. |
| Наші відмінники та я )) |
«Ду ю спік? Да, спік вже я паску...» Без англійської – двері в ІТ не відкриються
Одна з вимог курсів QA – знання англійської мови. «Та, легко!» - подумала я . Я ж можу в Єгипті замовити каву та келих пива англійською. Ну, що тут складного? Мені 40 років і мову я ще вчила в школі. Німецьку. Англійська прийшла в моє життя з появою безвізу і подорожей за кордон. Мій мозок все ніяк не хотів запам’ятовувати нові слова і вони не складались в нормальне речення. Але нічого – прорвемся. «Гугл транслейт ще ж ніхто не відміняв», - подумала я. Але виявилося не так все легко. Більшість роботи тестувальника це англомовне середовище. Потрібно швидко орієнтуватись, відповідати і працювати теж англійською. Якщо хочеш працювати в ІТ – вчи англійську. Хоча інші мови теж не завадять.
ТУТ ВІДЕО З МОГО НАВЧАНННЯ
Жирафа і гіпопотама я вклала в холодильник
Ура, я такі отримала запрошення на першу зустріч щодо навчання на курси тестувальників. Вона відбувалась в одному з закладів на території Виставкового центру (ВДНХ). Ще в метро помітила дівчину з паличкою. Точно наша. Якось відбилось в голові. Люди з інвалідністю якось ідентифікують один одного. Дівчина вийшла на моїй зупинці і попрямувала до того ж самого входу, де мала відбутись зустріч. Потім я з нею познайомилась. Аня, має сина і ДЦП. Хвороба не заважає їй закохуватись, пересуватись містом і мріяти. А щодо роботи – різне було. От і вирішила спробувати себе в тестуванні. Скажу наперед – не вийшло в неї. Аня добре навчалась, але їй запропонували роботу під час навчання – Аня пішла. Я зайшла в затишну залу. Музика, кава та тістечка. Окрім Ані ще було декілька людей з паличками, деякі люди на візках, а інші – «нормальні», без ознак інвалідності. Так, подумав і мій майбутній колега по навчанню. «Я побачив людей, котрі були нормальні. Що вони тут роблять? Ладно я на візку, а яка інвалідність у них?», - так думав про наше перше заняття Ігор, милий хлопчина з маленького містечка Терабовля. Ігор потім був одним з найкращих учнів на потоці. Робота тестувальника – то його. Я знайшла місце в подалі й почала слухати презентацію курсу. Білява дівчинка з посмішкою розповідала про курс тестувальника, котрий ми маємо пройти, якщо нас оберуть. «До нашого проекту долучились провідні компанії ІТ-сфери. Вони будуть вашими менторами: даватимуть нові теми і допоможуть зрозуміти складні моменти із роботи тестувальника», - вже з серйозним обличчям говорила Марина Шевченко, одна з кураторок проекту BeQaToday Після презентації ми розбились на групи і почали виконувати деякі завдання. Я легко вклала жирафа та бегемота в холодильник. Творча уява у мене в нормі та й креативності повно. А от з прочитанням тексту англійською виникли проблеми. Я могла вихопити знайомі слова, а от звести їх до купи було складно. Марина щось відмітила в своїх паперах і повідомила, що зв’яжуться зі мною, якщо я пройшла цей етап. Я видихнула: ну не пройшла, але дуже хотіла. Потім за мене взялась пані Олександра Ковальова. Вона безапеляційно заявила: «Ми тебе можемо взяти в проект, якщо ти підтягнеш англійську і ось маєш зробити стільки уроків на цьому порталі. За тиждень? Готова?», - сказала наша менторка та кураторка. Ії слова звучали просто і дуже серйозно. Так, я взяла на себе це зобов’язання. І я це зробила. Мене взяли в проект навчання – на курси тестувальників.Навчання. До ночі і серед дня. Шлях в ІТ-важкий
«Саша, це неможливо! Я не розумію, коли має виїзжати ця клята машина і коли з неї мають брати кошти», - моє обурення просто досягнуло межі. Ми з моїм одногрупником розглядаємо домашню роботу з test Desing Technics . Чашка кави стоїть на моєму столі, а Саша в своєму візку розглядає умови завдання. Він всього 2 роки тому отримав травму і зі здорового молодого парубка перетворився в людину, котра залежить від оточуючих. Йому дуже важко то дається. Він і себе важко сприймає зараз. Мені так видається. Ми жартуємо і вирішуємо, що домашку я напишу вдома, а зараз варто поговорити «за жизнь». А життя у нас різне: з болем і радощами. Я рік не вставала з ліжка і зараз боюсь робити кожен крок. Образно та реально. Мужній Саша вчиться жити новим життям і вирить, що сучасні технології зроблять можливим те, що він піде своїми ногами. Колись. Щоб здобути будь-яку професію – потрібно впахувати. Я в той час займалась паралельно ще одним проектом. Думала – потягну два. Ан ні… не так сталось, як гадалось. Термінологія, визначення, поєднання і робота над завданнями – все займало багато часу. Цим потрібно було займатись.Людина з інвалідністю. Не потрібно нас жаліти, але дайте нам можливість жити
Приємно радували нас місця нашого навчання. Вони були доступні для людей з інвалідністю. Хлопці і дівчата вже не так залежали від сторонньої допомоги. Ліфти, вбиральні, мобільні столи в аудиторіях – все було комфортним. От тільки іноді чули від менторів: «Так, підійшли сюди в команди! Хто зробив – піднімайте руку», - деякі не могли так робити. Так, я не стала тестувальницею, але після курсу BeQaToday знаю, як говорити з людиною на візку. Не буду хапати візок і вести людину, не спитавши про це її дозволу. Хтось має явні проблеми зі здоров’ям, але, повірте, дасть фори в робочих моментах. Просто потрібно знищити нав’язані стереотипи. В своїй голові. Приємно, що ІТ-компанії стають теж більш доступні. Подивіться навкруги – чи доступний ваш будинок, магазин поряд, стоянка для машини чи дорога до роботи.Жорсткість, сленговість з англійськими словами і звернення на «Ти»
Айтішники – це певна секта, до якої дууууже складно потрапити. Це такі чіки та хлопи, котрі ходять в кросівках під все що попало, носять всілякий дивний одяг, говорять сленгові словечка, змішуючи різні мови. «Якщо ви щось не розумієте – запитуйте!», - говорили наші ментори. Угу, а можна все перевести! Ці люди дійсно так говорять. Постійно. І що головне, вони розуміють один одного. В сфері ІТ всі говорять один одному «ти» і неважливі твої роки та регалії. Так і я думала, коли почала спілкуватись з людьми з ІТ. Деякі міфи розвіялись. Як і в будь-якій сфері – все залежить від людей. І тільки. «Ти» може бути «Ви» - якщо так відчуває людина. Кросівки замінюються на класичний одяг – тоді дівчата справжні королеви, а біля чоловіків нервово дихає агент 007 (ех, згадала нашого ментора Іраклія). Дуже часто бачу об’явах про роботу «ми молода команда і готові прийняти тебе». І це не тільки ІТ-сфера. А я не молода і що? Чому я не можу бути на якомусь початку іншого життя? Життя для себе нового? Ми звикли до певних стереотипів. В 40 років людина має досягти певних кар’єрних зльотів. В цей час починати з початку – абсурд. Я так не вважаю.Людина з гуманітарною освітою не може працювати в ІТ?
- Ну, як тобі на новій роботі? Тестиш?- Да так.. трошки.
- Складно?
- Та, ні . Все зрозуміло. От тільки навантаження малувато. Ще вчусь.
- А як же радіо? Програми ще робиш?
- Так, ще залишилось декілька проектів. Але це в вихідні.
Ліна. Якби ви чули її голос по радіо. Це просто шик! Ця дівчина спокійна, виважена і дуже старанна. Іспит з нею, тривав найдовше на курсі. Ми всі втомились чекати, поки наші ментори її допитували і ганяли по різним темам. Витримала. Зараз працює в одній компанії. Я радію за неї. Дівчина, котра мала гуманітарну освіту і взагалі не розраховувала, що зможе потягнути нашу програму щодо тестування: «Де я, а де то тестування. Думала, що то не для мене. Так, побуду на двох уроках і все», - вже з іронією згадує свої думки Ліна. Після курсів тестувальників не всі студенти з групи знайшли роботу. З 14 студентів на початку – тільки 10 отримали дипломи. З 10 тільки 8 влаштувались на роботу. З них 2 мали покинути роботу – бо мали ускладнення зі здоров’ям. Я не про всіх розповіла тут, але ви ще про них почуєте. Про Максима – котрий мріяв потрапити в ігрову сферу і… потрапив в тестувальники ігор. Про Юлю, котра не тільки любить мандрувати, але і нічо так розбирається в програмуванні. Про іншу Юлю, котра дуже засмутилась, що теж не стала справжньою тестувальницею, але тоді світ би не бачив тих чудових інклюзивних проектів, котрими вона займається. Про Сашу, котра самостійно почала програмувати і в неї вже багато вдається. Про Анюту, котра не тільки отримала диплом магістра, але і працює, перебуваючи у візку. Всі вони молодці і я дуже пишаюсь ними. *** Я допила свою каву, закрила книгу і вийшла в дощ Львова. Так, це місто наповнене представниками різних професій. Кожна сфера – це робота. Важка. Так, я не стала тестувальницею, але я спробувала і зрозуміла. Тестування – це не легкий шлях увійти в ІТ. Це мій досвід. Вчіть англійську і пробуйте. У вас все вийде !
Комментарии
Отправить комментарий