Скільки разів чула цю фразу: «Дружба, то важка робота!»
Щось трапилось? Щось змінилась? Ми переросли один одно? Я
втомлюю своїми проблемами і думанням про власну справу? Я перестала купувати
модні шмотки і слідкувати за тенденціями світового кінематографа? Що сталось?
Через пару хвилин забере мене чоловік з моєї роботи.. з
роботи, котра стала моєю другою домівкою.
Мого Родинного центру.
Я тут живу і цим живу. Роблю помилки , втрачаю та отримую. Мене
підставляють і я знайомлюсь з новими людьми.
Хм. Вважаю себе відкритою людиною, котра готова до різних
відвертих розмов. Чому ж так і не дочекалась цієї простої розмови?
Може просто настав час втрачати? Чи це дощ несе цю
депресуху.
ДУМАЮ,
Комментарии
Отправить комментарий