9 травня. Севастополь. Враження киянки.

Чи я в Україні? Навколо безліч прапорів, а державні кольори виключно на державних установах і то.. поряд з російським триколором.

Я люблю святкувати свій День народження в різних містах і країнах. Цього року мені дуже захотілось поїхати до Севастополя. Чому? Може тому, що моя подружка з захватом розповідала про це місто, а може просто того, що його не було в списку міст, яких я відвідала.

До Криму вирушила все з тою ж подружкою. Оля народилась в селі біля Бахчисарая і запропонувала зупинитись в цьому місті «В ньому нема моря, але там дуже цікаво». Так, це так. Пізніше напишу і про Бахчисарай.

Я зовсім не збиралась потрапити до Севастополя саме на 9 травня. Так вийшло. Чи радію з того.. не знаю. Я не встигла оглянути багато пам»яток  архітектури і не змогла подивитись Херсонес, але.. я відчула певний колорит цього міста та поспілкувалась з багатьма людьми.

Парад до Дня перемоги в Севастополі

З Бахчисарая я їхала автобусом. Лазом чи Пазом. Він їхав таааак довго, що я вже не вірила, що потраплю вчасно на парад. 

 Виїзд з Бахчисарая

Наш автобус під’їхав до станції «Северная» (авт. всі назви в місті були російською), а через пару хвилин я вже їхала на катері до площі Нахімова. До речі, в Севас тополі катера прираховані до міського транспорту і квиток коштував всього 2 грн. 50 коп. 

 Кількість людей на пароплаві була величезною. Всі поспішали на парад Перемоги

Можна було доїхати і щойно купленим за кордоном паромом, але мені не радили.

Потрапила я на площу в той момент, коли вже почався парад. На годиннику було 10:15. Вийшовши на площі я була вражена: я опинилась в Росії. Люди ходили з прапорами Росії, говорили російською, написи на магазинах та установах російською, на величезному будинку поряд з площею напис «Москва».  Я не войовнича націоналістка, але.. я просто українка і незважаючи на попередження родичів і друзів продовжила говорити українською в Севастополі. 

 Біля пам"ятнику Нахімову зібралось багато людей подивитись парад Перемоги

Я запізнилась і всі місця для перегляду параду були вже зайняті. Ніхто не бажав поступитись настирній киянці, котра прагнула знайти місце для перегляду параду.  Тоді я просто почала фотографувати людей, котрі відрізнялись з натовпу.

 Родина готова до Параду, особливо маленький морячок 

Мені сподобалось, що люди були підготовлені до параду. Дітки вдягнуті або в морські костюмчики, або мали елементи форми часів війни і не тільки Другої світової.

 От така гарна приїхала з Тули до Севастополя

 Дорослі теж не відставали: дівчата були  перевдягнуті в чарівні пілотки та короткі спіднички, деякі були в формі  морячок, чоловіки більш серйозні здавались в війсковій формі, а юнаки з гордістю носили фуражки з написом «Севастополь».   

 Ну гарні ж дівчатка!?

Одно такого юного моряка (років двух) постійно фотографували всі.. камери: пухкенький блондин з гордістю позував у своїх фуражці і морському костюмчику. 

 Герой Параду Перемоги грається батьківським фотоапаратом

Батьки тримали своїх діток на плечах, аби ті подивились парад. Діти ж тримали… російські прапори. 

Тільки в колоні «Ветеранів війсково-морських сил України» я побачила національний прапор України 

Торговці теж  зметикували як заробити на святі Перемоги. Продавались ті ж прапорці, елементи військового одягу та кульки з написом 9 травня. Саме ті кульки і користувались шаленим попитом і коштували вони по 10 грн. 

 Пройшовши вулицею я знайшла маленьке містечко і протиснулась вперед. 

Як раз повз почали проходити ветерани.

Спокій. Спокій і впевненість я відчула в їх кроках. Вони посміхались і отримували від діток квіти. 

 

А одна з колон просто йшла війсковим кроком.. в їх то роки? ))

 Поряд зі мною стояли дітки з дитячої організації з міста Євпаторія (вони мали однакові блакитні галстуки і не могли пояснити для чого їх носять), але.. було приємно, що коли повз них проходили ветерани дітки вітали їх словами «Спасибо за победу!». В цей час у сивочолих бабусь і дідусів з»являлись сльози на очах. 

Ветеранів як таких було мало. Проходили вулицею більш просто старі воїни.

 Ще в минулому році цей дідусь йшов сам на параді (зі слів оточуючих)

 Дуже вражали і певні колоритні дідусі-війскові, котрі нагадували мені капітанів з дитячих книжок: милі пухкеньки бородачі. Зараз в Інтернеті активно обговорюють "підробність" ветеранів... не знаю де мають там бути нагороди, але .. я була вражена! 

Севастополем шли представники різних війскових кораблів і я раділа з того, що молодь, яка стояла поруч знала,  чим саме відзначився той чи інший корабель підчас війни. Хлопчина років 25 років з повагою розповідав друзям про історичні моменти, а коли ветерани проходили поруч гучно їх вітав.. якимсь морським кличем. 

Коли проходили представники медичних служб, хлопчина років 10 з гордістю сказав: «Я про этот госпиталь писал в тетрадке».  А мені подумалось, що саме так потрібно вчити історію.  

Медсестра часів війни 

 

 

 Медсестрички сьогодення

  

Поряд з ветеранами Великої вітчизняної пройшли і військові різних війн. Вразила колона афганців. Від них відчула таку енергетику, що сльози навернулися на очах. Ну не знаю, чи від того що від свого родича знаю страшні історії з тої війни чи від того, що стало просто прикро дивитися у вічі людям, котрі віддавали своє життя, здоров»я, а держава просто паплюжить їх інтереси. 

Колона за колоною шли ветерани. Я не дуже зрозуміла виходу на парад розвідників і служби безпеки. Вони ж мають бути закриті від загалу? 

Сподобався і вихід під табличкою «Юнги», а за нею старенький дідусь. Було мило дивитись.

 На останок ветеранів провезли ретро автомобілі. 

 А потім гарні відчуття закінчились і почалась політика. Вийшла войовнича Вітренко з прибічниками і зі словами «Севастополь з Росією» і тому подібними антидержавницькими закликами пройшлись Севастополем. 

За ними пішли комуністи і з ними дивакувата бабуся, що несла фото Сталіна – також зі словами «Севастополь з Росією» та «Навеки с Россией».  Йшли ходою «Росийская община Севастополя» : з Російськими прапорами та антидержавницькими закликами. І чому ж тоді не пустили татарську общину на парад чи якусь іншу? ) 

 

 Я просто Українка

Прикро, коли бабуся-ветеран на лавочці розповідає мені, що перемогу здобули росіяни «Их же было значительно больше» «Я была медсестрой на фронте и было все равно русский, украинец или беларус – мы просто спасали жизни».  Юля падлюка! Янукович молодец! Парад найкращий за останні 5 років. Що? Людей зомбували тут? Чи що?

Пішла далі гуляти і опинилась біля меморіалу слави де і побачила зміну посту №1 . Вони синхронно крокували: 2 хлопчиків і 2 дівчини, а їми командувала … дівчинка. Симоволічно! Я ж пригадала випадково почуті слова від доглядачки «Акваріуму» в Севастополі: «Синочек, ты рыбку не кушай. Покушай просто кашку. Ты ж целый день будешь на посту, она может испортится». Ну пам»ятаєте ту соціальну рекламу щодо посту №1 в Москві: «Дима! Помаши маме ручкой!» 

Молоді хлопці в формі років Великої вітчизняної гуляли біля вічного вогню. Подібні хлопчики шли в колоні Парадом. Попросила сфотографуватись біля напису «Київ». Розговорились.. українською «Ми з Хмельницька, з університету, нас мало бути багато, але.. нам заборонили брати участь в параді і .. ми просто приїхали гуляти містом». Заборонили? Хто? 

Після параду аж піском шкребетало на зубах: Севастопіль з Росією. Яка Росія? Де Росія, а де Севастопіль? Не витримала того. Я ж українка і .. пішла купила сережки «Я люблю Україну» і маленький жовто-блакитний прапорець.  Сережки робила дівчинка з Харкова, а прапор купувала разом з молодятами з Америки.

 Вражаю Севастополь українською мовою та українським прапором

Тепер гуляю Севастополем. З таким прапором більше нікого не бачила. .. окрім як на параді. Мою кричущу національну  свідомість помітила одна панянка .. виявилась журналісткою місцевої газети.  «Що робите тут? Чого приїхали? Вас не ображали?» Вона що хотіла отримати відповідь: «Я приїхала паплюжити кримчан їх довбаними російськими поглядами?». Дзуськи! Народ тут гарний і доброзичливий, а політика… то їх проблеми. Таку відповідь і дала. 

 Просто севастопольці після Параду: розповіли де знаходиться "Акваріум"

У відповідь на мою українську швиденько отримую відповідь.. українською.  Якщо ж бачу, що народ .. нітиться і мружить очі.. розумію, що не розуміють… переключаюсь на російську.  )

Колона з автомобілів часів Радянського Союзу: запорожці, москвичі та інші.. з написом «Спасибо деду за Победу». Їздили містом.

Ввечері подивилась концерт та салют. Він був дуже гарним і про нього писали багато ЗМІ, а назад в Бахчисарай поїхала вже на таксі.

З водієм вийшов такий діалог:

-          - Вы из Украины?

-         -  А Ви?

-          - Я из Крыма

-         -  ???? Ну, Ви не з України?

-         -  Подловили. Таки да.

Така реакція на мою українську повсякчас.

** *

Переглядаючи вечірні новини на каналі УТ-1 почула тільки одну фразу «Паради Перемоги пройшли у всіх містах України Києві, Севастоплі, Сімферополі…. І т.д.) Тільки одна фраза щодо такого гарного міста. Не бачила в жодному ЗМІ повідомлення про те, що на параді виголошувались антидержавницькі заклики. Всі згадали про Тернопіль і Львів, а ані пух щодо Севастополя.

Дописуючи цей звіт, сиділа в гарному кафе с Wi-Fi, а поряд за столиком представник одної з політичних сил Севастополя обговорював з огрядною панянкою умови розміщення в російському ЗМІ джинси по парад в Севастополі. Може вони працюють краще ніж наші ЗМІ? Пропаганда вирішує багато .

Ось так йшли війскові разом: Україна та Росія на параді Перемоги 9 травня 2012 року