Гарний редактор- історія успіху програми*.

На одному з тренінгів викладачів журналістських дисциплін, починаючи оповідь про одну зі студенток присутня зауважила: „ Вона не була талановитим журналістом. Ми зрозуміли, що гарної журналістки з неї не буде. Так собі... буде редактором”.
Можливо саме таке ставлення до редакторів призводить до того, що в телерадіоефірах бачимо і чуємо безліч помилок.

Схоже, настанова Івана Огієнка про те, що „кожне поважне видання конче мусить мати доброго мовного редактора”, ще не стала імперативом українського інформаційного простору.
Як вам, наприклад, таке з інформаційних випусків радіо:
„Особливе місце було приділено ролі та місцю України в новій геополітитчній ситуації на континенті ... „ (1 канал Національної радіокомпанії, 16.06.2002р.)

„ У пониззі Дніпра... чекають на свого дослідника маловідомі історики української історії” (1 канал Національної радіокомпанії, 05.06.2002р.)

„... А чи будуть нові новосілля, на це запитання сьогодні ствердно не може відповісти ніхто” (Національна радіокомпанія України, 16.07.2002р.)

„Виступивши у четвер зі спеціальною письмою заявою з приводу виходу Сполучених Штатів з Договору про ... ПРО від 82-го року, він підкреслив, що це необхідно для захисту американців від обмежених ракетних атак, які можуть здійснити терористи і держави-ізгої” (1 канал, Національної радікомпанії, 14.06.2002р.)

Невиплавданий повтор одних і тих самих або спільнокореневих слів є свідченям фахової безпорадності редактора, який готував інформацією до ефіру.
Скажімо, в останній цитаті три крапки на письмі – це розгубленість досвідченого диктора, як говорять, не вір очам своїм: однак, що написано пером, того не витягнеш і волом. Через абзац редактор подав повну назву договору, хоча правила вимагають робити навпаки: давати скорочення після повної назви.
Розповідаючи про зодчих Фоміних, В.Вітінов (радіо Голос Києва, 06.06.02р.) промовив: „.. Кияни не забувають тих, хто будував його (місто Київ – авт.) у недалекому майбутньому” Так і пішло в ефір. Хоча вправний редактор обов”язково „майбутнє” замінив би на „минуле”.
„НАТО готова співпрацювати з Україною, але Україна, зі свого боку, має вжити заходів, щоб наблизити момент вступу до альянсу..” (1 канал Національної радіокомпанії, 06.06.2002р.), - прозвучало в черговому інформаційному випуску, а вдумливий слухач замислився. Справді, НАТО – це Організація Північноатлантичного договору (Північноатлантичний пакт, Північноатлантичний союз). Якщо організація, то вона, жіночий рід, а пакт, союз – він, чоловічій рід. Оскільки рід літературної абревіатури НАТО редактор визначив за головним словом організація, то й далі слід було б ужити цей іменник жіночого роду, а не альянс, що відповідно „готовий” на відмінувід організації, яка „готова”.
„Міністр... повернувся ... для того, щоб під особистий контроль взяти наслідки погромів” (Національна радіокомпанія України, 10.06.2002р.) Чи не правильніше взяти під контроль роботу з усунення наслідків, а не самі наслідки?
Подейкують, Борису Стругачькому належать слова: „Дать по морде редактору – святое дело...” (цитую мовою оригіналу. авт.)

От так... і це тільки частина ляпів. Буду вдячна, якщо у вашому записнику (думках, компі) є щось схоже. Надсилайте. Спс.

* Продовжую читати книгу Т.Мельник „Вузлики на пам”ять. Нотатки про ЗМІ початку століття”.